|
Телемедицина в кардиохирургии |
 |
|
Опыт применения телемедицинских технологий в современной кардиохирургической практике
Авторы: Кнышов Г.В., Осташко В.Г., Сиромаха С.О., Труба Я.П., Руденко М.Н., Лазоришинец В.В.
Применение дистанционных телемедицинских методов для многих систем здравоохранения в мире становятся уже привычными, ведущие научные, лечебные и обучающие центры без данной методики не могут существовать, не говоря уже о достойной конкуренции на рынке предоставления медицинских услуг.
Внедрение телемедицины в систему здравоохранения Украины в последние годы при поддержке ведущих учреждений Национальной АМН Украины и Министерства здравоохранения Украины приобретает формы регулярной и плановой работы. Перспективы использования телемедицинских технологий отвечают основным направлениям реформирования системы здравоохранения, среди которых основными являются улучшения качества, доступности и своевременности оказания медицинской помощи населению. Еще один важный фактор – оптимизация расходов при условии повышения эффективности. Наилучшим примером плодотворного сотрудничества в этом направлении можно назвать пример применения телемедицинских технологий в современной кардиохирургической практике. При общей инициативе Национального института сердечно-сосудистой хирургии им. М. Амосова НАМН Украины и Государственного клинического научно-практического центра телемедицины МЗ Украины организованы и уже проведены первые отдаленные консультирования детей в регионах Украины ведущими кардиохирургами и кардиологами страны. Для этого были задействованы оборудование и телемедицинские сети Государственного центра телемедицины. Особенно интересен опыт проведения сеанса отдаленного консультирования специалистами института кардиохирургии детей с врожденными пороками сердечно-сосудистой системы, проживающих в Закарпатье. Этот сеанс первого в стране дистанционного консультирования детей в режиме «on-line» дал возможность показать эффективность и целесообразность использования телемедицинских технологий в кардиохирургической практике. В течение полтора часов было проконсультировано 11 детей в возрасте от 2-х недель до 15 лет. Консультация проводилась с участием лечащего врача этих пациентов, который представлял все данные о больных, демонстрировал результаты лабораторных и специальных методов обследования. В ходе проведения консультирования нескольким пациентам рекомендована госпитализация в высокоспециализированный кардиохирургический центр для оперативного вмешательства. Другим предложено наблюдение и амбулаторное лечение по месту проживания. Постановка предварительного диагноза в периоде новорожденности с возможностью последующего своевременного кардиохирургического лечения существенно снижают смертность и являются залогом ранней профилактики инвалидизации таких больных. Кроме того, пациенты, которые не нуждаются в лечении в условиях кардиохирургического стационара, получают все необходимые рекомендации относительно амбулаторной медицинской помощи и последующего дообследования. Следовательно, телемедицинское консультирование кардиохирургами больных с врожденными пороками сердечно-сосудистой системы из Закарпатья позволило рационально использовать высокотехнологичные и интеллектуальные ресурсы Национального института сердечно-сосудистой хирургии им М.Амосова, который находится в Киеве. При этом не было потребности в организации доставки пациентов по системе «санавиации», приезде больных и сопровождающих лиц в Киев, или выезде врачей на консультацию в Закарпатье.
Первый реальный опыт практического использования телемедицины в кардиохирургической практике доказал, что применение современных информационных и телекоммуникационных технологий существенно сокращает срок от времени постановки предварительного диагноза до непосредственного предоставления адекватной медицинской помощи – в данном случае кардиохирургического лечения. С другой стороны, средства телемедицины позволяют организовать дистанционное наблюдение за пациентом, которому хирургическое лечение уже проведено. Это очень важно, так как кто, как ни хирург, который проводил оперативное вмешательство, знает все детали болезни и процесса выздоровления пациента.
Отдельно нужно отметить еще один важный аспект - обмен опытом. Это достаточно важно, ведь в ходе телемедицинского консультирования шло обсуждение каждого клинического случая между специалистами из региона и консультантами из института. Осуществление таких дискуссий является элементом учебного процесса врачей, независимо от места осуществления медицинской практики и расположения медицинского заведения.
Следовательно, развитие системы дистанционного консультирования предоставит возможность приблизить высококвалифицированную и специализированную, в частности кардиохирургическую, помощь ведущих медицинских учреждений, центров, клиник в отдаленные районы и существенно сэкономить расходы на ее предоставление. Это подтверждает тот факт, что телемедицина является основным фактором построения единого медицинского пространства и имеет целью объединить между собой все элементы здравоохранения страны. |
|
Телеконсультация прошла успешно! |
|
|
Впервые в Украине на базе Государственного клинического научно-практического центра телемедицины Минздрава Украины (г.Киев) и Закарпатской областной клинической больницы им. Андрея Новака (г.Ужгород) специалистами Национального Института сердечно-сосудистой хирургии им. М.Амосова АМН Украины проводилось дистанционное консультирование детей с врожденными пороками сердца из Закарпатской области. Это событие, проходившее 16 марта 2010 года, стало возможным благодаря поддержке и непосредственному руководству первым заместителем Министра здравоохранения, доктором медицинских наук, профессором Лазоришинцем Василием Васильевичем и компании МТС.
На протяжении 2 часов высококвалифицированные специалисты Национального Института сердечно-сосудистой хирургии им. М. Амосова АМН Украины отдаленно консультировали детей с врожденными пороками сердца в возрасте от 2 недель до 15 лет. |
|
Подробнее...
|
|
Информированное согласие пациента |
|
|
ИНФОРМИРОВАННОЕ СОГЛАСИЕ ПАЦИЕНТА НА ПРОВЕДЕНИЕ ТЕЛЕМЕДИЦИНСКОГО КОНСУЛЬТИРОВАНИЯ КАК ИНСТРУМЕНТ ЗАЩИТЫ ЕГО ПРАВ
Кривенко Е.М., Осташко В.Г. (Киев)
ГУ «Украинский институт стратегических исследований МЗ Украины», г. Киев
Государственный клинический научно-практический центр телемедицины МЗ Украины,
г. Киев
Для применения телемедицинских методов диагностики и лечения необходимо согласие пациента, который в соответствии с законодательством имеет право на информацию, она должна отвечать законным требованиям и предоставляться больному, не нарушая его прав. Получение согласия пациента на телемедицинское консультирование является осуществлением его конституционного права на личную неприкосновенность, и если больной дает такое согласие, то это означает, что он сам сознательно решил, что телемедицинская консультация необходима для сохранения его здоровья и жизни. Данное положение нашло свое отражение в п. 3 ст. 284 Гражданского кодекса Украины, где предусмотрено, что предоставление медпомощи физическому лицу, достигшему 14 лет, производится по ее согласию.
Согласно ч.1 ст.43 Основ законодательства Украины о здравоохранении обязательным условием медицинского вмешательства является информированное согласие пациента. Необходимым условием получения согласия на вмешательство есть медицинская информация, которая должна предоставляться с учетом психоэмоциональных и умственных особенностей пациента. Особое внимание акцентируется на способности пациента понять объяснения врача и принять свое решение, по возможности оценить свое состояние и степень риска альтернативной помощи, предлагаемый врачом, необходимость делать выбор и осознавать последствия принятого решения.
|
|
Подробнее...
|
|
Перспективы развития телерадиологии в Украине |
|
|
Осташко.В.Г., Киев, Украина Цель работы. Лучевая диагностика – наиболее показательный пример максимальной и стремительной интеграции передовых технических разработок и информационных технологий в здравоохранении. Количество радиологических исследований растет из года в год. Появляются новые методики и расширяются возможности старых. Уже сейчас никого не удивишь цифровыми рентгенаппаратами или дигитайзерами, КТ, МРТ, разнообразными УЗ-методиками. На подходе ПЭТ, ПЭТ-КТ и т.д. Количество диагностической информации, которое поступает к врачу-радиологу, растёт в геометрической прогрессии. Как врачу справляться с таким количеством информации? Как ее упорядочить? Как и где хранить? Кроме этого, существенным является вопрос подготовки специалистов, которые могут в полной мере использовать все возможности современной медицинской диагностической аппаратуры. Цель данной работы — показать роль телерадиологии в решении этих вопросов и оценить возможности её внедрения в клиническую практику в Украине. Материалы и методы. В работе используются агрегированные статистические данные о работе радиологической службы страны за последние 5 лет и материалы нормативных документов по информационным технологиям в здравоохранении. Обсуждение. Количество проводимых в стране радиологических исследований неуклонно приближается к 100.0 миллионам: количество рентгенологических исследований (рентгенографий, флюорографий, рентгеноскопий, специальных методик), проводимых ежегодно только в медицинских учреждениях Министерства здравоохранения, в настоящее время составляет около 50.0 миллионов, количество ультразвуковых исследований приближается к 25.0 миллионам; в несколько раз за последние 5 лет увеличилось количество маммографий, компьютерных и магнитно-резонансных томографий. С каждым годом увеличивается количество диагностической аппаратуры в медицинских учреждениях. Как результат, возникают проблемы с хранением информации, ее передачей соответствующим медицинским подразделениям и учреждениям, постоянно растущими расходами на обработку пленок (если не используется цифровая аппаратура) и других дорогостоящих расходных материалов. Только на закупку рентгеновской плёнки для медицинских учреждений Министерства здравоохранения ежегодно требуется более 10.0 миллионов долларов. Всё это происходит одновременно с негативными процессами в кадровом обеспечении радиологии: при небольшом увеличении количества специалистов ультразвуковой диагностики, которое происходит в основном не за счёт радиологов, количество рентгенологов с каждым годом уменьшается, а система подготовки специалистов по компьютерной и магнитно-резонансной томографии не успевает за темпами поступления аппаратуры в медицинские учреждения. Следует также сказать о существенной разнице в интенсивности использования диагностического оборудования в лечебно-профилактических учреждениях: при средней нагрузке по Украине на флюорограф — менее 15.0 тысяч исследований в год, есть регионы, где этот показатель превышает 20.0 тысяч, на рентгенаппарат — соответственно 5.0 и 6.5 тысяч, на компьютерный томограф — 3.0 и 5.5 тысяч, на ультразвуковой сканер — 7.0 и 12.0 тысяч. Следовательно, есть учреждения, где количество исследований очень небольшое, что ведёт к снижению профессионального уровня специалистов. Многие медицинские учреждения сегодня сталкиваются с проблемой недостатка специалистов-рентгенологов, не говоря уже о проблемах финансирования. Одним из путей решения этих проблем является интеграция современных информационных технологий в деятельность медицинских учреждений, их подразделений и здравоохранения в целом . В своё время специально для медицины были разработаны 2 стандарта: Digital Imaging andCommunications in Medicine (DICOM) - стандарт для передачи радиологических изображений и другой медицинской информации между компьютерами, который позволил унифицировать форму представления медицинских данных (изображений), получаемых с помощью диагностической аппаратуры различных производителей, и Health Level 7 (HL7) - стандарт обмена, управления и интеграции электронной медицинской информации. Это привело к стремительному развитию программного обеспечения, необходимого для работы с медицинскими изображениями и любыми другими данными, в результате чего на рынке появился новый и очень полезный продукт –Picture Archiving and Communication System (PACS) - система передачи и архивации изображений.В рамках диагностического отделения или даже всего медицинского учреждения эта система позволила обеспечить хранение любых объемов информации, максимально быструю ее передачу лечащему врачу и круглосуточный доступ к архивам при существенной экономии финансовых и материальных ресурсов за счет уменьшения расходов на содержание специальных помещений для обработки пленок и хранения архивов, исключения из процесса использования реактивов и других расходных материалов, а также оптимизации штата сотрудников. Как правило, за рубежом PACS работают в составе информационных систем более высокого уровня: radiology information system (RIS) - интегрированной системы для обработки радиологических изображений и Hospital Information System (HIS) - информационной системы госпиталя - оптимизирующих функционирование всего медицинского учреждения. Фактически, речь идет об информатизации всех процессов в клинике или госпитале, не говоря уже об организации работы рентгенологической службы. В значительной мере проблему нехватки кадров и обеспечения равного доступа к медицинской помощи населения позволяет решить телемедицина (telemedicine), основанная на использовании современных компьютерных и телекоммуникационных технологий для адресного обмена медицинской информацией между специалистами с целью повышения качества и доступности диагностики и лечения конкретных пациентов. Одной из задач телемедицины является передача медицинских изображений на расстояние для удалённых консультаций. Применительно к радиологии вместо термина «телемедицина» используется термин «телерадиология»(teleradiology), под которой понимают электронную передачу радиологических изображений из одного географически расположенного места в другое с целью последующей интерпретации и консультации. Одно из наиболее перспективных направлений, которые позволяет найти разумный компромисс между увеличением расходов на современное диагностическое оборудование, подготовку необходимого количества высококлассных специалистов и финансовыми возможностями потребителей медицинских услуг - созданиевиртуальных радиологических сетей - Virtual Radiology Network (VRN). Европейская ассоциация радиологии разработала руководящие принципы в отношении надлежащего использования и структуры телерадиологических услуг, что лишний раз подтверждает понимание и заинтересованность медицинского сообщества в дальнейшем развитии телерадиологии. В Украине уже сегодня сложились определенные условия для эффективного использования информационных систем в медицине и, в частности, в радиологии. Уже более 1000 цифровых флюорографов и рентгенаппаратов, компьютерных и магнитно-резонансных томографов, маммографов, УЗ-сканнеров, позволяют сохранять и транслировать данные в цифровом формате DICOM-стандарта. Есть примеры использования PACS и аналогичных оригинальных программных решений в медицинских учреждениях для хранения и обработки медицинских изображений. Активно внедряются телемедицинские технологии в аспекте передачи медицинских изображений для последующей интерпретации и консультирования в высокоспециализированных учреждениях. В целом, есть четкие предпосылки для внедрения в клиническую практику телерадиологии. Среди таковых также можно отметить утверждение приказом МОЗ Украины от 25.07.08 №409 концепции отраслевой программы «Электронная система регистрации и обмена медицинской информацией между учреждениями и организациями системы здравоохранения». В рамках этой Концепции и соответствующей отраслевой программы телерадиология может получить мощный толчок к развитию, как перспективное направление в лучевой диагностике. К сожалению, до сегодняшнего дня вопросам передачи изображений по телекоммуникационным сетям не придавалось должного внимания, поэтому у закупаемого импортного оборудования опция работы в телекоммуникационных сетях (DICOM-опция) даже при её наличии, как правило, не активировалась, а поэтому телерадиологическое применение этого оборудования проблематично. Поэтому сейчас, с одной стороны, можно говорить о нобходимости включения в комплект поставки закупаемого радиологического оборудования DICOM-опции, а с другой, о возможности внедрения телерадиологии в клиническую практику уже сегодня на основе работающего в медицинских учреждениях цифрового рентгеновского оборудования отечественного производства. В настоящее время в Украине работает более 800 цифровых рентгеновских систем, из них большая часть отечественного производства и при этом более 500 систем имеют одинаковый интерфейс автоматизированных рабочих мест рентгенолаборанта и рентгенолога, что позволяет организовать обмен информацией между ними в электронном виде. Для быстрейшего внедрения телерадиологии необходимо внести соответствующие изменения и дополнения в регламентирующие документы. К примеру, последняя редакция приказа МОЗ Украины «Про усовершенствование организации службы лучевой диагностики и лучевой терапии» датируется 1997 годом и в нем недостаточно отражены современные тенденции использования возможностей не только телерадиологии, но и информационных технологий, телекоммуникаций в лучевой диагностике в целом. Кроме того, в настоящее время Ассоциацией радиологов Украины разработаны стандартные требования только к цифровому рентгеновскому оборудованию, среди которых есть требование хранения и передачи данных в формате DICOM-стандарта. Целесообразно аналогичные требования разработать для всего радиологического оборудования и узаконить их приказом Министерства здравоохранения. Другая проблема – отсутствие системы подготовки специалистов, владеющих навыками работы с электронными системами хранения, передачи и обработки медицинской информации в лучевой диагностике, а также недостаточная информированность и отсутствие четкой мотивации для использования в повседневной практике подобных систем как у специалистов, так и у руководителей разного уровня. Все это тормозит дальнейшее усовершенствование качества диагностической помощи и внедрения передовых технологий в систему здравоохранения. Два года назад на кафедре радиологии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л.Шупика проводились курсы тематического усовершенствования «Цифровые технологии в радиологии», на которых рентгенологов обучали работе и с системами архивации и передачи данных, но почему-то от этих курсов отказались, хотя очевидна необходимость обучения радиологов этим вопросам. Выводы. Резюмируя вышеизложенное, можно выделить ряд задач, решение которых является необходимым условием успешного развития телерадиологии в Украине, а именно: − переход к цифровой рентгенодиагностике и активное использование современного диагностического оборудования с активированной опцией работы в телекоммуникационных сетях; − разработка, внедрение и использование специального программного обеспечения для интеграции радиологической службы в единую электронную систему регистрации, обмена и хранения медицинской информации и, в частности, радиологических изображений; − разработка новой и адаптация имеющейся нормативно-правовой базы здравоохранения в аспекте широкого использования современных информационных технологий, международных и отечественных стандартов в лучевой диагностике и телемедицине; − организация и обеспечение подготовки специалистов, владеющих основами роботы с современным оборудованием и программным обеспечением для передачи, хранения и обработки медицинской информации (медицинских изображений); − широкое информирование медицинской общественности и руководителей отрасли о современных возможностях современного радиологического оборудования при условии использования последних научных достижений в медицине. |
|
Creation of electronic system of exchange of medical |
|
Title of Project Creation of electronic system of exchange of medical
information.
Name of Institution and adress State Clinical Scientific-Practical Telemedicine Center UKRAINE; 03680 Kyiv, pr. Komarova Str. 3
Type of institution Public Administration
Institution profile State Clinical Research Telemedicine Center is a specialized institution for health care, which is subordinate to the Ministry of Health of Ukraine. The aim of Center is rendering high-skilled assistance using modern information and telemedical technologies, their designing, approbation, implementation and development of telemedicine in Ukraine.
Main subject of activity KEY WORDS:
Telemedicine Nformation Technologies
Project desription The aim of this project is creation of electronic system of registration and exchange of medical information between institutions for health care on the base of information and telecommunication technologies. This project can fulfill the following functions:
To increase quality and efficiency of medical care;To create the base for connected health data- electronic health data
registration and exchange system between medical care providers and
healthcare institutions;To simplify the implementation of insurance medicine by creating
contemporary Information and Communications infrastructure of the sphere
and electronic register of patients and consultations they were provided;To optimize and to simplify accessibility of citizens healthcare as much as
possible irrespective of location and registration by implementation of
electronic health record cards for patients;To increase safety of patient by minimization of mistakes during data
collection and data handling relating to human factor;To reduce healthcare costs and to increase the efficiency of planning in
healthcare system by time saving of collecting reliable statistical data;To implement continuous monitoring of processes relating to social and medical provision of Ukrainian people.
Stage of project Development has been started
Type of sought partner Int’l Organization Consultancy
SME
The area of expertise Our industry expertise lies mainly in the fields of:Information Technology. Our team has significant expertise in sourcing
profiles such as technical support specialists, system administrators,
architects, project managers. Our consultants focus also on the importance
of the candidates having a strong business understanding.Telecommunications. Our expertise lies in both infrastructure/networking, to
customized software and security solutions (intrusion, firewalls,
authentification), from support engineering level to middle management.
Contact person Forename and surname VITALIY OSTASHKO
Contact details Ukraine, 036803 Kyiv, pr. Komarova Str. 3 Tel./Fax +38 044 4043475 telemedkiev@gmail.com |
|
ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНОЇ МЕРЕЖІ |
|
|
В.Г.Осташко, Г.О.Слабкий, М.В.Голубчиков, О.С.Коваленко
Вступ. Розвиток телемедичних технологій передбачає створення нормативно-правової бази для їх впровадження, розробки відповідних документів, що регламентують функціонування телемедичних мереж, надання телемедичних послуг, проведення дистанційного навчання, фінансового забезпечення тощо. Світовий досвід впровадження телемедицини свідчить, що вірно побудована організаційна структура телемедичних мереж може давати високий ефект при наданні медичних послуг населенню у віддалених районах країни, при виникненні надзвичайних ситуацій.
Основні результати. Першим завданням при розвитку телемедицини є створення телемедичної мережі. Телемедична мережа (ТММ) – це ієрархічно організована в межах певної території (району, області, країни) система телемедичних центрів, пунктів і кабінетів, які оснащені спеціалізованими програмно-апаратними засобами та підготовленими кадрами, що дозволяє надавати телемедичні послуги за допомогою різного типу каналів зв’язку[1]
Завдання, що вирішує ТММ:
надання допомоги лікарям, що працюють у віддалених районах країни;прискорення та спрощення розповсюдження управлінських і методичних документів в галузі;проведення віддалених навчальних та консультаційних сесій з медичними працівниками;
ТММ може об’єднувати всі типи установ охорони здоров’я – від районної лікарні до обласних управлінь та МОЗ України.
ТММ повинна відповідати вимогам до систем, що здійснюють телемедичні послуги:
забезпечувати доступ до всіх сервісів цілодобово;ефективно захищати персоніфіковану інформацію та забезпечувати ідентифікацію користувачів ТММ.забезпечувати необхідне географічне та функціональне розширення ТММ;надавати необхідний та достатній набір функцій для вирішення завдань діагностики, лікування і реабілітації пацієнтів, навчання та підвищення кваліфікації медичних працівників, а також збір та розповсюдження управлінської інформації;реалізувати принцип єдиного медичного інформаційного простору для всіх учасників мережі;базуватися на інформаційній інфраструктурі медичних установ та закладів, що входять до ТММ з використанням медичних інформаційних систем.
Виходячи з цього, можна визначити актуальні напрямки організаційних заходів, що повинні супроводжувати процес створення телемедичної мережі України. До них відносяться:
розробка та затвердження нормативно-правової бази телемедицини;розробка та затвердження облікових та звітних форм, що стосуються телемедицини, а також їх електронних еквівалентів на основі сучасних інформаційних стандартів;визначення технічного оснащення та інформаційно-програмного забезпечення, починаючи з рівня користувача (ЛПЗ) і закінчуючи рівнем регіонального центру телемедицини, створення умов запровадження стандартів передачі та зберігання медичної інформації;розробка стандартів надання телемедичних послуг;визначення українських та закордонних партнерів ТММ України;визначення джерел фінансування телемедицини.
Зупинимось на кожному з них. Перш за все, розглянемо розробку та затвердження нормативно-правової бази телемедицини. Вона складається з кількох рівнів правових документів та кількох блоків, що повинні регламентувати діяльність телемедицини в Україні:
показання до проведення телемедичних консультацій та «телемедичної допомоги» населенню;добровільна інформована згода пацієнта (чи його родича або особи, що виступає від імені пацієнта) про використання його особистих медичних даних при проведенні телемедичної консультації;відповідальність консультанта за зроблений висновок при умові надання йому всього комплексу необхідної інформації про стан пацієнта та вірному виконанні лікарем отриманих при телемедичній консультації рекомендацій; аутентичність медичних документів, що обговорюються (процедура підтвердження однакової якості наданих / отриманих матеріалів);авторизація материалів, отриманих при використанні телемедичних консультацій;конфіденціальність телеконсультації та наступний захист персональних даних пацієнтів; протоколізація (документування) телемедичної консультації і наступне архівування даних телеконсультації;аутентифікація консультанта та його підпису;технічне забезпечення своєчасного проведення телемедичної консультації; відповідальність за достовірність інформації, що оприлюднюється на Web-серверах; забезпечення авторських та майнових прав на матеріали, що використовуються в процесі телеконсультації;надання платних телемедичних послуг [2].
Таким чином, першочерговими для запровадження телемедичних технологій є правові акти (насамперед, закон) про телемедицину, де регламентуються основні положення щодо телемедицини з урахуванням прав пацієнта та лікаря (в умовах відсутності законів про права пацієнта, медичну організацію тощо).
Нормативні акти (постанови Кабінету міністрів, накази МОЗ України) повинні регламентувати практичну реалізацію закону про телемедицину. Сюди входять постанови та накази про телемедичну мережу, регламент її функціонування, накази про затвердження обліково-звітної документації щодо телемедичних консультацій, визначення показників діяльності телемедичних закладів різних рівнів.
Другим важливим напрямком впровадження телемедицини є розробка обліково-звітної документації. Список проектів таких документів був наведений нами у [3].
Особливу увагу при розробці документації для проведення телемедичних консультацій необхідно приділити їх електронним формам. Сьогодні створенню електронних медичних документів (EHR) присвячено багато досліджень у різних країнах світу. Створені сотні варіантів таких документів. Однак, міжнародна спільнота регламентує створення таких документів на основі певних інформаційних стандартів. Насамперед, це стосується стандартів передачі, зберігання, архівації медичних даних та представлення електронних медичних документів. До них відносяться такі стандарти, як Health Level 7, який направлений на стандартизацію форматів передачі медичних даних між медичними установами, open EHR, який регламентує спосіб створення електронних медичних записів, DICOM, який регламентує формати зберігання та передачі медичних зображень та низка стандартів Міжнародної організації з стандартизації (ISO), що регламентують формати електронних медичних карток тощо. При розробці інформаційного забезпечення також необхідно застосовувати низку класифікаторів та довідників, які повинні бути відомчими стандартами галузі охорони здоров’я. До них відносяться такий класифікатор, як МКХ-10, класифікатор медичних послуг, хірургічних операцій та процедур тощо.
Health Level 7 – стандарт передачі медичних для обміну інформаційними повідомленнями прикладного рівня між інформаційними системами в охороні здоров’я. Обмін інформацією (версія 2) здійснюється зазвичай між інформаційними системами в одній лікарні, між лікарнями та клінічними лабораторіями, що знаходяться за межами лікарень. Сьогодні цей стандарт має вже версію 3, яка задає архітектуру електронного медичного документу та його передачу. Застосовується у США, Австралії, більшості країн Європи.
Стандарт CEN\ISO 13606, іншими словами open EHR, пропонує стандартизувати спосіб створення електронних медичних документів на основі так званих архітипів та шаблонів. Сьогодні він тільки починає застосовуватися у таких країнах, як Австралія, Великобританія, Швеція.
Для передачі та зберігання медичних зображень на цей час дуже широко застосовується стандарт DICOM, на основі якого здійснюється передача медичних зображень з цифрових діагностичних приладів (рентгенівський апарат, УЗД-сканер, КТ, МРТ тощо). Сьогодні на основі цього стандарту працюють більшість інформаційних систем типу PACS (Picture Archiving and Communication System), які функціонують практично у кожному медичному закладі розвинутих країн, де впровадженні телемедичні системи [4-8].
Програмно-апаратна платформа телемедичних закладів повинна формуватися на основі типових автоматизованих робочих місць (АРМ ТМ) лікарів-спеціалістів, керівників центрів, інших працівників з використанням каналів не менше, ніж 512 Кбіт/с.
АРМ ТМ повинні включати наступні інформаційно-програмні засоби:
Електронна картка хворого для дистанційного консультування;Електронна книга обліку телемедичих консультацій;Спеціалізоване програмне забезпечення для проведення телемедичних консультацій;Інформаційна система для архівування та зберігання медичної інформації та зображень (PACS);Модуль з’єднання лікувально-діагностичного обладнання з робочою станцією користувача.
В телемедичній мережі зберігання та обробку даних необхідно розділити на три основних модуля:
- медичний сервер (МС) — відповідає за накопичення та зберігання всієї медичної інформації;
- робоча станція (PC) — відповідає за обробку та діагностику накопичених на МС зображень;
- віддалена робоча станція (ВРС) — відповідає за обробку та діагностику накопичених на МС медичних зображень в закладах, що знаходяться поза межами телемедичного центру.
Ці три основних модулі повинні бути інтегрованими за допомогою DICOM-протоколу з існуючими пристроями цифрового введення зображень, системами контролю якості та іншим цифровим обладнанням.
Таким чином, створення телемедичної мережі в Україні є необхідним та реальним проектом. Для її створення необхідна розробка, наявність та комбінація наступних компонентів:
планування структури мережі;необхідне комп’ютерне обладнання;наявність DICOM-сумісного програмного забезпечення;стратегія розвитку мережі.
Вирішення цієї проблеми неможливо поза межами загальної стратегії інформатизації галузі, оскільки телемедична мережа буде тільки тоді ефективним проектом, коли буде інтегрована у загальнодержавну мережу обміну медичними даними.
[center]ЛІТЕРАТУРА[/center]
Владзимирський А.В. Основні концепції використання телемедицини в охороні здоров’я // Укр.ж.телемед.мед.телемат.-Т.5,№3.-2007.-С.244-251.
Наумов В.Б., Савельев Д.А. Правовые аспекты телемедицины. Под научной редакцией профессора Р.М. Юсупова и профессора Р. И. Полонникова- СПб.: СПИИРАН,2002.-106 с.
Організація телемедичної допомоги в закладах озорони здоров’я (методичні рекомендації)// М.В.Голубчиков, А.В.Владзимирський, В.Г.Климовицький, Г.О.Слабкий, Л.С.Годлевський, В.Г.Осташко.- МОЗ України.- 2008.- 70 с.
ISO/TS 18308: Health Informatics – Requirements for an Electronic Health Record Architecture, 2003;
ISO TC 215/WG 1: Health Informatics - Electronic Health Record- Definition, Scope and Context, Draft Technical Report, 16.3.2004;
The openEHR EHR Reference Model – Revision 4.3.2, The openEHR Foundation, 2003 (www.openEHR.org);
Dolin RH, Alschuler L, Beebe C et al.:The HL7 Clinical Document Architecture. JAMIA 8(6):552-69, 2001;
Hussein R, Engelmann U, Schroeter A, Meinzer HP.: DICOM Structured Reporting: Part 1. Overview and Characteristics. Radiographics 24(3):891-6, 2004. |
|
ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТІВ ПЕРЕДАЧІ МЕДИЧНИХ ДАНИХ В ТЕЛЕМЕДИЧНИХ МЕРЕЖАХ |
|
|
Коваленко О.С., Осташко В.Г., Козак Л.М., Нещадін С.І. Розвиток телемедичних технологій в Україні вимагає застосування уніфікованих методів спілкування між суб’єктами телемедичної мережі. Це викликано, насамперед, необхідністю підтримки єдиного інформаційного медичного простору, з іншого боку – вимогами міжнародних партнерів.
Як відомо, найбільш поширеним методом здійснення телемедичної консультації є відкладені телемедичні консультації. Підчас таких консультацій передаються медичні записи та медичні зображення.
Медичні записи чи медичні документи, природньо, мають бути в електронному вигляді або переведеними в електронний вигляд з паперових носіїв. Таким чином, для спілкування в телемедичній мережі повинні бути розроблені електронні варіанти відповідних облікових форм. Зараз в Україні занесення даних пристосовано тільки на паперові носії. Електронні форми повинні не тільки бути розроблені, але й узгоджені на рівні МОЗ України. У тому випадку, коли працюємо з електронними копіями паперових документів, ми розглядаємо їх, як рисунки чи медичні зображення.
Сьогодні в Україні тільки почалася робота з розробки подібних електронних документів для телемедичних консультацій, зроблені певні проекти, які зараз знаходяться на різних рівнях реалізації.
Міжнародна спільнота в телемедичних мережах для передачі медичних записів та документів застосовує сьогодні один з найрозповсюдженіших стандартів Health Level 7. Цей стандарт застосовується в США, країнах Європи, Австралії, Південної Америки, в деяких країнах Азії. Його також локалізували і в Росії. Друга версія HL7 дає можливість стандартизувати процес передачі медичних записів та документів між медичними закладами та різними інформаційними системами. Ефективність цього стандарту перевірена часом.
В Україні зараз також проводиться робота з локалізації цього стандарту.
Другим стандартом, застосування якого поширено в Європі та США, а також в інших країнах, є DICOM. Це стандарт, розроблений для передачі та зберігання медичних зображень. Зараз 95% цифрової медичної діагностичної апаратури має DICOM-приставку, що дає змогу використовувати їх для потреб телемедичних консультацій. До цього, практично всі PACS застосовують цей стандарт. Україна сьогодні також локалізує даний стандарт для застосування його в інформаційних мережах.
Наступним стандартом передачі є стандарт передачі SCP-ECG, розроблений Європейським інститутом стандартизації (CEN). Документ ENV1064 є офіційним стандартом SCP-ECG (Standard communications protocol for computerized electrocardiography) Європейського Союзу Цей стандарт встановлює єдиний протокол передачі ЕКГ даних як між цифровим електрокардіографом і комп’ютеризованою системою управління, так і між комп’ютерними системами. |
|
